Дещо про Винничука

[archervarius]

Навколо Винничука останнім часом вирують пристрасті - віршик про підараса, порнографія, претензії на "голос народу" і "совість нації".

Взагалі це кумедна риса укрліту - навіть якщо письменник написав кілька книг типової порнушки, путівників і збірок, він однаково буде пробуватися на роль "тоді вожді її - поети".

Але мене не це добило, а рядки з інтернет-конференції.

Моя думка: Пане Юрію, яку б вашу книжку ви порадили б прочитати? Мені вас дуже радила подружка. Я спробувала читати Мальву Ланду, але не зрозуміла...напевно, у вас є щось краще?

- Нічого кращого від "Мальви ланди" я не написав. А якщо у вас літературна освіта на рівні Рамарка, Дюма чи Жюль Верна - можете прочитати "Діви ночі".

Блеать! Ремарк, Дюма і Жюль Верн - це приклад того, що таке якісне письмо. У Ремарка - це практично еталон "без золота, без каменю, без хитрої мови", Дюма і Жюль Верн - абсолютна класика романтичних пригод (їх цікаво аналізувати на тему "скільки дурниць в тексті, а все одно класно"). 

І от негоже срати на майже класика, але рівняти verpa з phalanx distalis - це святотатство.

Comments

[ripnyk.livejournal.com]

Як на мене, Ремарк писав таке собі попсове гівенце. Але це моя думка

[archervarius.livejournal.com]

у деяких малорозвинених африканських країнах прийнято аргументувати свою думку

[ripnyk.livejournal.com]

аргументація? ах ці добрі три старих вояка, ах ця їх така прикольна машина, ах, ця солодка Патріція Хольман. І звичайно очікуваний гівнокінець. Все солодкаво, однобоко, як в якійсь мильній опері або німецькому порно. Дасіш фантастіш для жінок бальзаківського віку та неокріплих юнаків, що ніколи не читали Хемінгуея

[archervarius.livejournal.com]

Ах, цей полонений, якого жалко убити і не виходить відпустити, ах ці трупи під снігом, ах, ці черевики, які ділять хлопці, ах, ці бомбардування Берліна, ах, цей передбачуваний кінець в "Чорному обеліску". Ну мильна опера, да. а солодкаво - ну просто як канфета.

чи крім "Трьох товаришів" нікак-нікак?

Про біографію: нагадаю, що Хемігуей ніколи не воював і не був на реальному фронті. На відміну від Ремарка.

[ripnyk.livejournal.com]

1. "На західному..." читав давненько, і тому пригадаю лише пунктирно. А от "Трьох.." якраз вирішів недавно перечитати, паралельно перечитуючи Хемінгуея. Півгодини стало досить, аби зрозуміти що це просто непорівнювальні величини.

2. Ну якщо судити по художніх творах виходячи з тих міркувань, хто воював а хто ні, то перепрошую за тою логікою Винничук ах...єнний письменник, бо назвав Янека підарасом і закликав його замочити, а Лук'яненко бидлопоц, тому що йому таке очевидно й на думку не спадає.

Да і ще одне. Або ви, або українська педівікая перекручує факти. Тому-що згідно до неї пан Ернест був "8 липня 1918 р. поранений на австро-італійському фронті, під Фоссальто ді П'яве." Чи бути санітаром то не означає бути на фронті?

[archervarius.livejournal.com]

1. Уважно педівікію почитайте, Хемінгуей в Італії переважно бухав і розважався, зрідка займаючись невідомо чим (водив пепелац, розвозив тушонку в магазини). Поранений він був буквально в першу вилазку туди де стріляють (і був одним з перших американців, поранених на цьому фронті - це в 1918, коли американська армія більше року сиділа на фронті. нормальний такий фронт для американців, да).

Заувага: біографічні моменти не завжди впливають на якість тексту, але загалом цікаво. Наприклад, Зощенко мав дуже буремну і успішну військову біографію. І не робив з себе романтичного героя.

2. У Ремарка є різні твори. "Три товариші" - це радше "романтична балада", якщо порівнювати з Хемінгуеєм, то "На Західному фронті" та "Чорний обеліск".

[ripnyk.livejournal.com]

добре, при нагоді перечитаю На Західному. Хоча трон під Королем діалогу думаю що не захитається)