Глазовий нежданчик

[archervarius]

Шкільне.

Якось ми з дітками (6, здається, клас) на уроці укрліту вивчали гуморески Глазового. Він цілком собі у програмі, а рівень гумору на рівні журналу "Перець" якраз до вподоби малюкам. Колгоспного "Тараса Бульбу в Києві" з душком плагіату ми акуратно проскочили уривками, шкільні гуморески пішли на ура. Додому задав вивчити якусь гумореску, попросив не чіпати "дорослі" теми - про пияцтво тощо.

Хто ж знав, що на старість Глазовий ударився в матьорий націоналізм, і дитинча гордо читало віршика про кацапів. Тема наступного уроку етики, яку я теж вів, була зразу визначена)

До речі, біда спільна - Євген Дудар, один з найтолковіших гумористів 80-х, з власним хорошим стилем і вмінням робити жарти з чого завгодно (Авессалом Ізнуренков би плакав) списався до неймовірного ге включно з лайливими текстиками про жидів.

Автори - вони підступні) Добре, що батьки були адекватні, і спілкувався я з ними нормально, тому проблем міжнаціональних не було. А який розкішний заголовок для газети "Сєводня": "В киевской школе детям ставят оценки за стишки о "кацапах".

ЗІ: офігеть в Москву злітав, сиджу в Харкові на борту, АП "Бориспіль" в тумані, і жду з Києва погоди. Благо, один в ряду.

Comments

[archervarius.livejournal.com]

з тим, що прямі обрАзи кого-небудь/чого-небудь - за відсутності сильної художньої складової - можуть бути мистецтвом. це вже царина пропаганди.

у нашої сміхової культури зі скабрезним гумором, як видається, все ок. уже зараз можна писати диплом на тему "Фекальний елемент творчості Олександра Ірванця". Половина "Опудала" (збірки гумору 90-х) - це скабрезності різного рівня. про "Камеді клаб" мовчу.

і тим більше прикро, коли майстер тонкого жарту скочується до пасквілянта.