Віслюк, що задумливо жує троянди

Між українцями та жидами давня взаємна антипатія. Це факт і слів із пісні не викинеш. Я, наприклад, можу пригадати нежданчика Войновича з другою частиною Чонкіна, де хохла представлено гротескним підаром. І ніхто його особливо за це не предавав анафемі, може тільки Дудар образився?
З москалями подібна ситуація, тільки не плутай столичних інтелектуалів і загальне бидло.
На мою думку, відповідати ударом на удар - нормальна практика.

From:

не згоден. гумор може бути раблезіанським, чорним, скабрезним, образливим - але кидання лайном це не гумор. сатира від наклепу відрізняється художністю

ЗІ: про гумор я в широкому сенсі, як про сміхову культуру взагалі

From:

Із чим ти не згоден? Наша сміхова культура поки не дуже навчилася скабрезному гумору? Це так, але глузування з "дитячих хвороб" не додає честі респондентові, імхо друже :)

From:

з тим, що прямі обрАзи кого-небудь/чого-небудь - за відсутності сильної художньої складової - можуть бути мистецтвом. це вже царина пропаганди.

у нашої сміхової культури зі скабрезним гумором, як видається, все ок. уже зараз можна писати диплом на тему "Фекальний елемент творчості Олександра Ірванця". Половина "Опудала" (збірки гумору 90-х) - це скабрезності різного рівня. про "Камеді клаб" мовчу.

і тим більше прикро, коли майстер тонкого жарту скочується до пасквілянта.

From:

а з яких це пір Войнович єврей? якщо гуморист і на "-ич" - то вже "жид"? :-)

From:

Вчите матчастину: Отец, Николай Войнович, был журналистом, мать, Роза Гойхман, преподавала математику.
http://ria.ru/spravka/20120926/758079208.html

From:

ок)
Тоді наступний момен набуває особливої цікавості: у 1-му і 2-му Чонкінах він вивів цілком карикатурного єврея (того, з прізвищем "Сталін").
А от хто там "хохол" (окрім вщент русифікованого капітана Мілягі :-) я не пам'ятаю. Може Серафим Бутилко? :-)

From:

Карикатури бувають різні - дружні шаржи, глумливі нариси... Із "Сталіним" - перший випадок, з "хохлом" - інший. Освіжу пам`ять - один із співкамерників Чонкіна нетрадиційної орієнтації. Прізвище забув, пам`ятаю момент як Чонкіну сниться Нюра, в нього встає хуй, а той українською мовою запитує - це ти мене хочеш, да? Власне, на цьому припинив читання. Звісно, можна казати - другорядний персонаж, але таких там багато й на відміну від "Сталіна" жодної симпатії в інтерпритації Войновича вони не викликають.

From:

Знайшов цю сцену. Автор зробив голубого українцем і ще приписав "пан". Але це ще нічого: он жид-Акунін написав цілу українофобську книжку "Шпигунський роман" - про те, як кацапидли побили Українця і довели його до самогубства. Жах!

From:

Прикольний сарказм, але все-ж таки хочу зауважити, що тема "Негативне висвітлення українців в творах єврейських письменників" безумовно відповідає дійсності, хоча вона за певних причин навряд чи в осяжному майбутньому буде належно досліджена або донесена широкому загалу.
Без неї складається неповна картина - здається, що деякі українські письменники ні з того ні з сього РАПТОВО (згадаємо пост Архіваріуса) починають некоректно висловлюватися на адресу жидівського племені, в той час як єврейські письменники й думки не мали припускати чогось подібного.
Мали й припускаються, а хто першим почав - губиться в пітьмі сторічч. Безумовно, це не гарно, але винні всі й усім потрібно виправлятися, а не жбурляти каміння виключно в українців.

From:

Ви маєте рацію.

Просто я вважаю, що саме Войнович - невдалий приклад цього явища. По-перше, вважав себе росіянином, по-друге - у Чонкіні є море карикатурних росіян і два карикатурних євреї.

Імхо, мають місця два різних феномени:
1) Елемент українофобії (інколи неусвідомленої) в російській/російськомовній літературі. Це давня "традиція", на яку можуть хворіти і "чисті" росіяни, і російські письменники татарського, єврейського, грузинського, та й українського походження.

Безтолкові, недалекі і злі (чи по-ідіотичному добрі) "хохли".

2) Елемент побутової та "інтелектуальної" українофобії серед євреїв.

Голубий "пан" з "Чонкіна" - приклад першого явища. А от деякі пасажі у "Остановите самолёт, я слезу" Ефроїма Савели - це вже друге явище (щоправда, Савела відмився у "Мужской разговор в русской бане" - там про бандерівців, та й галичан взагалі, йшлося з повагою).

From:

Може вже бачили - сьогодні згадуваний Вами Акунін начебто хотів як краще, а вийшло як завжди. http://borisakunin.livejournal.com/113244.html#comments
Субтільна незалежність у нас, отак от!
Потішив один комент: Надеюсь, что после этого некоторые украинцы перестанут утверждать, что Вы их не любите...

From:

Приємно, що Акунін повів себе гідно. Добрий допис.

From:

я вважаю, що письменник має право писати що завгодно і як завгодно. а читачі - за це його любити або ні.

але в школу, принаймні, в середні класи має іти рафінований контент

From:

Саме так. Наприклад, я проти того, щоб забороняти садистські оповідання маркіза де Сада, але публікувати таке можна лише "тільки для дорослих" (і адекватних).

From:

в умовах інтернету заборонити щось взагалі неможливо. але вважаю:
1. книги з певними видами контенту мають іти з відповідним маркуванням.
2. в школу, особливо в середні класи такі речі нести не треба. і бути дуже обережним з дотичними (приклад з Декамероном)
3. в старших класах можна акуратно пояснювати, щоб діти були готові до існування подібних речей (наприклад, я в загальних рисах розповідав про писання Бузини про Шевченка і пояснював, чому це гоніво), але без акцентування.

From:

Щодо перших двох пунктів згоден повністю.

Щодо третього - теж згоден, звісно, лише одна проблема: треба багато толкових вчителів, які могли б це пояснити тактовно і переконливо. Ти ж сам знаєш: варто написати пост на національні теми, як вже з коментів видно, що навіть дорослим людям не зрозуміло, що поганого у киданні какашками у "кацапів та жидів" (не кажучи вже про "нігерів та чучмеків").

From:

lesya123.livejournal.com

а як Шевченко національності згадував - то що? не читати тепер?

From:

читати, писати, дисери захищати.

але в школу тексти, де є явна образа іншої національності, не нести - принаймні, в середні класи, старшим можна пояснити. наголошу - образа, а не згадка (жид у Карпенка-Карого чи Нечуя - не образа).

і точно не перти твори, у яких вся "сіль" - це національне свинство. розумний учень може нагадати такому вчителю, хто були за походженням Донцов і Шовгенєв.

якщо у класі буде хоча б один представник національності, яку ображає автор, а вчителю не вистачить розуму пояснити все до ладу, то матимемо ненависника нашої культури.

а можуть бути і кумедніші варіанти. якось напишу)

From:

Діма Княжич (from livejournal.com)

"якщо у класі буде хоча б один представник національності, яку ображає автор ... то матимемо ненависника нашої культури".

І звідкіля ж взялося стільки ненависників нашої культури? Враховуючи, що більшість із них виховувалася в радянські часи, коли саме слово "кацап" було табуйованим, зате слово "хохол" вживалося повсюдно.

From:

mazhorka-klusha.livejournal.com

"якщо у класі буде хоча б один представник національності, яку ображає автор, а вчителю не вистачить розуму пояснити все до ладу, то матимемо ненависника нашої культури."
Плюсую.
"кумедніші варіанти. якось напишу) "
Цікаво буде почитати. Вже замислилася, що ж там може бути?

From:

і як ти їм це пояснив на уроці етики?

From:

1. що міжнаціональні срачі це дурня
2. що письменники не боги, а художня форма - не виправдання.
3. думати своєю головою

From:

Діма Княжич (from livejournal.com)

Мені от інтересно, чому

а) Коли Булгаков продукує українофобські шаржі у своїй "Білій гвардії" - то це світовідчуття письменника;
б) Коли Бродський, перебуваючи за океаном, пише "На независимость Украины" - то це позиція нобелівського лауреата;
в) А коли Глазовий пише гуморески - то це "матьорий націоналізм"?

Що дозволено Юпітеру - не дозволено бику?

From:

Діма, писання передмов до "Самотнього чклена" та шаріння шароварних картинок в кантактіку вочевидь погано вплинули на твої інтелектуальні здібності. Чи то навпаки, це наслідок....

По суті: "На независимость" - махровий шовінізм і позиція водночас. І у Глазового так само, махровий націоналізм - і позиція.

"Біла гвардія" - складніше, "а что бы вы хотели, чтобы мы там нарисовали?" Наприклад, якими ти уявляєш героїв Коліївщини в умовному романі польського автора?

Але при цьому Глазовий і близько не Бродський і не Булгаков. І його тугуваті жарти, базовані на слові "мать", за рівнем (без питань про етику) і близько не "На независимость". Не той масштаб.

From:

Діма Княжич (from livejournal.com)

Мінус за перехід на особистості.

У Бродського не просто шовінізм, а ще й елементарне жлобство. Людина бозна скільки років жила за межами Россії, що їй та Україна? Ні, треба було обов'язково накатати пасквіль в дусі Жириновського.

"якими ти уявляєш героїв Коліївщини в умовному романі польського автора?" - Тарасе, ти ж сам писав, який ідіот Шкляр, що зобразив більшовиків дрімучими дебілами. От тобі й відповідь. Для порівняння згадай, як у Гоголя в "Тарасі Бульбі" зображені поляки: "Свалил его значнейший из панов, красивейший и древнего княжеского роду рыцарь. Как стройный тополь, носился он на буланом коне своем. И много уже показал боярской богатырской удали...". Ну а шпильки щодо української мови - це взагалі рівень Бузини.

"Але при цьому Глазовий і близько не Бродський і не Булгаков" - о, саме цього аргументу я й чекав. "Ну так это ж Бродский!". Таки так, бику не дозволено.

From:

Діма, тут, як і в реальному спілкуванні, мінусів технічно не передбачено. Тут якшо шото не наравицця - то нахуй.

тепер по суті

1. Булгаков був свідком подій Громадянської війни. Особисто травмованим, умовно кажучи. "Тарас Бульба" - поганий приклад, він неісторичний. А знайди-но текст єврея, який, виживши у 2СВ, написав про нациста, знатнєйшого з прусаків, який як стройний тополь сидів на бетеері.

2. Щодо української мови - є підозри, що набірники постаралися, недавно проходив матеріал. Але навіть якщо не так, то знову ж - честі Булгакову це не робить. Але і рівень "Б.Гвардії" не знижує настільки, що крім шовінізму, там нічого немає.

3. Вартість твору визначає його художній рівень. Генрі Міллер відрізняється від анонімних авторів дрочерських оповідок в Інтернетах художнім рівнем. Хантер Томпсон - від тупих наркоманських розповідей.

Тому так, що дозволено твору з сильним рівнем, те примітиву не прощається. Прізвище автора ролі не грає. Грає роль рівень тексту.

From:

Діма Княжич (from livejournal.com)

"Діма, тут, як і в реальному спілкуванні, мінусів технічно не передбачено. Тут якшо шото не наравицця - то нахуй"

"Матюкацця, писати ни граматно - та наздоровля! Тільки не на адресу співбесідників і не для зв'язку слів" - непойнятно... Гаразд, менше з тим.

По суті:
1. Булгаков був махровим українофобом і без Громадянської війни. В Києві українофобія взагалі була дуже поширеною - "Клуб русских националистов", Щоголев, Шульгин, газета "Киевлянинъ". Раджу на дозвіллі погортати цю книженцію: тиць (http://mnib.malorus.org/kniga/4/)
Але одна річ - власні переконання, інша річ - їхнє вип'ячування та пропагування в художніх творах. Волт Дисней був затятим антисемітом, але не опустився до того, щоб пропагувати юдофобство у своїх мультфільмах.

2. "Щодо української мови - є підозри, що набірники постаралися" - дадада, змова. Жидомасонська.

3. "Тому так, що дозволено твору з сильним рівнем, те примітиву не прощається". Рівень визначається жанром твору. Не можна закидати віршованій гуморесці, що вона не несе того навантаження, що й "Божественна трагедія". А в жанрі гуморески твори Глазового аж ніяк не є примітивом. Принаймні його пам'ятають досі, тоді як Степан Олійник та іже з ним занурюються в море забуття.

Ага, і що ж такого русофобського написав цей злісний бандерівець Глазовий? То часом не про "Кухлик" мова? :)))

From:

я сказав, ти почув.

по суті

1. стоп, що ти хочеш довести. був, ок. малював гидотних хохлів, ок. його зараз розглядають як авторитет в міжнаціональних відносинах?

нагадаю цитованого "Тараса Бульбу" - як там весело зображується погром "розсобачих жидів". І що, від цього Гоголь перестав бути Гоголем, а ТБ - сильним твором?

але ні, це не нормально, ні, це не гарно. АЛЕ так, якщо твір сильний, то його витягне загальний рівень

2. я сумніваюся, але як версія - може бути, хай колупаються в рукописах. іронія докази не заміняє.

3. Вся збірка "Архетипи" - зібрання пацаватої фігні.

"- Всєм ізвєстно із дрєвнєиших
Пісьмєнних трудов
То, что Кієв - зто матєрь
Руських городов.
Ну а кто же чаще руських
Помінаєт мать?
Ето слєдуєт бандєрам
На замєтку взять"

фу, просто фу.

Правду кажуть: не родися
Шахтарем донецьким,
А родися популярним
Хохмачем Жванецьким...

жаба давить?

Ти в Парижі - парижак,
А у Осло - ти осляк,
У Торонто - торонтюк,
У Гавані - гаванюк.

це не література

і так далі... http://clck.ru/8tqwE

From:

Діма Княжич (from livejournal.com)

По суті.

1. Про міжнаціональні відносини мова не йде, йде мова про літературу. Малювання "гтдотних хохлів" у сильному творі - не комільфо.
"якщо твір сильний, то його витягне загальний рівень" - тут один чоловік зверху написав "письменники не боги, а художня форма - не виправдання". Так все-таки - не боги чи ~~крива вивезе~~ загальний рівень витягне?
Про Гоголя - спеціально перечитав опис погрому, особливої веселості не побачив. Так, євреї - щось таке дрібне й мізерне, козаки - могутні й брутальні. Але Гоголь не ідеалізує козаків з ніг до маківки і не виправдовує всіх їхніх діянь. "Розсобачі жиди" - ці лова Гоголь вклав у вуста одного з героїв. Сам же він називає євреїв "синами Ізраїля" тощо. Плюс жид Янкель - повноцінний персонаж, якому не чужі моральні якості: "Так и бросились жиду прежде всего в глаза две тысячи червонных, которые были обещаны за его голову; но он постыдился своей корысти и силился подавить в себе вечную мысль о золоте, которая, как червь, обвивает душу жида". Совість є - значить уже не пропащий чоловік.

2. "Не впевнений - не обганяй".

3. Лол, і де ж обіцяний "махровий націоналізм"? Друга й третя цитати - взагалі не зрозумів, до чого воно. Перша - типовий стьоб над имперцями ("бендєри", "русскій Кієв" і т.д.). Про ображених кацапів щось взагалі ніде не згадано. Максимум, що можна закинути - відсутність смаку. Але "махровий націоналізм"?..
А взагалі цитаток можна насмикати навіть з твого улюбленого Бродського:

"Харкнул в суп, чтоб скрыть досаду".
"Я с ним рядом срать не сяду".
"А моя, как та мадонна,
не желает без гондона".

Фу, просто фу. Це не література.

From: