archervarius | Сучукрліт. Contra

Відома письменниця, представниця вагінального реалізму Оксана Забужко розродилася думкою: "Поезія у нас направду світового класу. Тільки про це ніхто не знає, і ми насамперед... Але поезія є неперекладним мистецтвом, тому українська культура не зможе завдяки їй здобути собі реноме на міжнародному літературному ринку..." (пруф)

От так. Гомер у нас перекладний (дякуємо Гнєдичу та Тену), Шекспір у нас перекладний (уклін Маршаку і Паламарчуку), Аполінер - перекладний (вдячність Ліфшицу, Кудінову та Лукашу), Рільке - і той перекладний (Марковський, Пурінов, Бажан, Стус)

А українська поезія - неперекладна. "Непереводимая игра слов", як казав Мих-Мих Жванецький. Парадокс світового масштабу.

Потім пані Оксана виправляється: "Сучасна поезія маргіналізована". Гарне слово, і в'їла, і не образила. Але російський критик Михайло Золотоносов сказанув прямо: "Я вижу проблему в том, что пишут просто ни о чем, потому что ничего не знают о реальной жизни".