![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
archervariusВирішив перечитати класику белетристики для кращого розуміння технології + надолужити що в дитинстві не дочитав.
Р.Л.Стівенсон, "Острів скарбів".
Загальновідома морська пригодницька повіть про піратів та скарби, від початку націлена на підлітків. Писати про сюжет немає сенсу. Натомість у техніці є цікаві моменти:
Розподіл героїв. Оскільки сюжет цілковито вільний від психологічної мотивації (як і в більшості пригодницьких творів, ним рухають не думки персонажів, а задана ціль), система героїв стає психологічним центром твору. Відповідно, гарно вибудувана система персонажів є другим "китом" тексту. При цьому персонажі від початку розділені на два боки барикад "функціонально" - пірати проти "чесних" учасників експедиції.
Стівенсон чинить просто, але дієво:
- функціональний поділ героїв не співпадає з психологічним. Простіше кажучи, не всі "хороші" - хороші як люди, аналогічно з поганими. Сквайр Трелоні - дубоголовий, капітан Смоллет - солдафон, а Сільвер сміливий і харизматичний. Таким чином, по-перше, герої оживляються, по-друге, увага читача фокусується і на негативних персонажах, по-третє, зникає дидактичність, характерна для підліткової белетристики (наприклад, "Кораловий острів" Балантайна, на якому пізніше пасся Голдінг).
- різна інтенсивність вияву певних рис у персонажах + відтінки. Простіше кажучи, автор акуратно зображує риси персонажів, не даючи їм перетворитися на опереткових героїв (що теж характерно для підліткової белетристики). У тексті немає Мужнього Капітана, Наївного, але Безстрашного Юнги, Демонічного Пірата тощо. Таким чином майже вдається уникнути шаблонності персонажів. Тут поправка - доктор Лівсі та Джим однозначно позитивні герої з ризиком звалитися у "шаблон", але Джима трохи відтіняє недисциплінованість, а Лівсі - детально промальований портрет.
Натомість всі другорядні герої - функції з практично однією рисою. Але для другорядного героя достатньо мінімальної риси, яка дозволить відрізнити його від інших - і уже добре.
Різна сила вияву важлива, оскільки перехід яскравого героя з "темного боку" на "світлий" загалом не дивина. Але у тексті Сільвер не до кінця поганий чи хороший, і не до кінця - падлюка. Тому він живий і цікавий.
- незакінченість. Про смисл прийому говорити зайве, але в межах жанру він мегаважливий (текст примушує думати читача і знімається дидактичність). Що сталося з Сільвером і піратами? Яку долю отримав Джим з урахуванням його втечі? Як склалася його доля? Прикметно, що у екранізаціях тексту всі ці недомовки стараються вирішити для читацького спокою: Сільвер зазвичай гине від випадкової кулі (на заслужену він недотягує, а залишити в живих - неправильно за логікою тексту) ітд.
Здавалось би, все це - лютий баян вікової давності. Але чому наші шайзешрайберз Шкляр, Дереш, Ульяненко, Кожелянко, Кокотюха, Я.Стельмах та інші не слідують (слідували) за Стівенсоном? "Господа, почему вы не учитесь?" (Ільф-Петров)
Bonus: печальна і повчальна історія про хлопчика Боббі, що любив... так, любив гроші!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-01-05 10:24 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 10:25 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 10:33 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 10:37 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 10:55 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 11:04 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 11:13 am (UTC)наш мовний оберт німецькою звучить смішно.
no subject
Date: 2012-01-05 11:18 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 11:33 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 11:46 am (UTC)така схема розподілу героїв - люто банальна. Власне, на ній стоїть більшість сучасної белетристики - від "Гаррі Поттера" Роулінг до "Дозорів" Лукьяненка. тільки у нас з такою мудрістю проблеми-с
no subject
Date: 2012-01-05 11:55 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 12:05 pm (UTC)натомість в українській радянській традиції є дубові повісті Самбука, який зеленого поняття не мав про описувані предмети.
такшо совок тут ні при чому, самі отупіли
no subject
Date: 2012-01-05 01:31 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 01:56 pm (UTC)44 - повага. до сильного, хитрого і сміливого ворога
no subject
Date: 2012-01-05 02:06 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 02:19 pm (UTC)у Богомолова з боку ворога - так, шпигуни злі. а зі свого боку - дуже гарна картина радянської армії, де є і солдафони, і чинолюбці, і злодії, і все що завгодно. і герої.
зате у повістях Самбука можна знайти, що з тюрми гестапо можна втекти, знаючи 2 слова по-німецьки. І що керівник районного відтинку УПА носить військове звання "крайовий провід ОУН". і багааато іншого.
no subject
Date: 2012-01-05 03:09 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 03:12 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 03:24 pm (UTC)єдине - після фільму важко іде, бо в тексті ліричні відступи сприймаються як довготи. і візуалізація іде чисто фільмова, це типово для всіх гарних фільмів (той же Гаррі Поттер, Толкієн,...)
no subject
Date: 2012-01-05 03:29 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 03:39 pm (UTC)2. що таке "монополізація ринку"? в СРСР були фільми різних студій, категорій, бюджетів, художнього рівня.
В реальності були хороші і погані фільми. Хороших менше. Як і зараз ;)
no subject
Date: 2012-01-07 10:43 am (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 03:21 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-05 03:26 pm (UTC)загалом лубок себе дуже гарно почував, це однозначно. інша справа, що була альтернатива
no subject
Date: 2012-01-05 03:20 pm (UTC)НМД, одна з ключових причин популярності «Острова» – те, що оповідь ведеться від імені підлітка, відтак кожен юний читач може фантазувати, ставлячи себе на місце Джима. Ну і те, що Джим не являється «слухняним хлопчиком» і готовий діяти, не питаючись всяких там дорослих – явний плюс його харизматичності. Хоч через своє шило в одному місці він потрапляє в халепу – все одно це підноситься без моралізаторського «Ай-яй-яй».
В ту ж «копилку» можна віднести і «Тома Сойєра», і «Тореадорів з Васюківки» - їхні персонажі настільки живі, що викликають симпатію навіть тоді, коли явно неправі.
no subject
Date: 2012-01-05 03:32 pm (UTC)2. про підлітків - ІМХО, немудро сказав. зображення від імені підлітка - типове для підліткової літератури. АЛЕ:
для прикладу візьмемо "Тореадорів" Нестайка і "Митькозавра з Юрківки" Я.Стельмаха. Перший текст - сильний і цікавий завдяки прикольним пригодам, стилістиці часу та місця, виписаним персонажам.
другий - імітація стилю "Тореадорів". персонажі плоскі, один від одного не відрізняються, стилістика вторинна. фейл)
"Кораловий острів" Балантайна - тут теж підлітки, аж 3. тільки з занадто розвиненим чуттям міри, тому Голдінг і погнушався над текстом.
"15-річний капітан" Верна. теж підліток, але з задатками Рембо. на грані фейлу, хоча африканські пейзажі витягують.
no subject
Date: 2012-01-05 09:46 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-06 07:50 pm (UTC)no subject
Date: 2012-01-06 11:03 pm (UTC)no subject
Date: 2012-04-22 12:29 pm (UTC)no subject
Date: 2013-01-19 12:52 pm (UTC)Але суворість у вихованні дітей також повинна знати міру, можна занадто зашугати і нічого путнього не виросте з них. Почитає хтось такі люті відгуки, плюне і не буде цікавитися рідною літературою взагалі. Правило "золотої середини", коротше кажучи:)
no subject
Date: 2013-01-19 09:49 pm (UTC)А. наприклад, у Ташкенті друкували Моріса Сімашка, явно антирадянського. наукова школа в Тарту завжди була сильною і європейською. тому тут діалектика - з одного боку, краще ішло нагору, з іншого - суперечливе могло пробитися лише на провінції.
Б. національні літератури мали шанс в межах республік. тобто дюдики Самбука гівно не тому, що якихось найкращих детективників забрали у Москву, а просто тому, що Самбук халтурник. І блавацькі фантастики Бердника погані не тому, що у нас забрали наших Стругацьких, а просто самі по собі
2. про "Острів скарбів" та сучукрліт. Техніки та критерії якості існують віками і самі по собі. Але наші шайзешрайберен орієнтуються не на кращі світові зразки, а на халтуру своїх колег по перу. Наприклад, Г.Л.Олді орієнтується на кращі зразки і ставить високу планку якості, тому "Герой должен быть один" - гарний. А Кокотюха орієнтується на Шкляра, тому "Червоний" - брунатний) А Кідрук - на Крайтона, і не вважає гріхом явне наслідування, тому "Бот" слабкий. ітеде.
3. "Талант, який можна вбити рецензією - не талант" (І.Франко). Але я не претендую ні на що, просто собі думки нотую