Pimp my dystopia! Брати Стругацькі, "Хижі речі віку"

[archervarius]

Взявся за Стругацьких, буквально за пару днів лупанув "Хищные вещи" і "Обитаемый остров", отримав масу задоволення. Навіть хочеться написати кілька слів)

Аркадий и Борис Стругацкие. Хищные вещи века, 1965.

Повість-антиутопія. Жанр антиутопії - цікаве поле для досліджень. З одного боку, класика жанру - must read для всіх активних читачів (не прочитати 1984 та "Чудовий новий світ" - моветон). З іншого - жанр занадто технологічний, більше ніж детективи, десь на рівні жіночих романів. Технологія проста: суспільство з певною домінуючою рисою, яка подавляє інакомислення і взагалі внутрішню свободу, герой-"інакший" (делінквент по-вумному), історія боротьби з гарним або поганим кінцем. Ідейне наповнення: Оруел проти Хакслі, тоталітарний контроль або тоталітарний гедонізм. Мотивація будови світу проста - "хотіли як краще". І традиційна проблема фантастики - побудова світу забирає ресурси автора, їх бракує на думки.

Через технологічність читати багато антиутопії важко, тексти штучні, закінчення прогнозоване. Остання прочитана мною антиутопія - "СНАФФ" Пєлєвіна, її автор витягнув сатирою та глумом. У Стругацьких же все по-серйозному.

Що зачепило у "Хижих речах віку":

1. Нетоталітарний гедонізм. Задоволення для суспільства у тексті не нав'язане згори, воно склалося стихійно після ряду воєн та боротьби з фашистами. Спокій - основий мотив гедонізму, люди хочуть відпочити і не думати про дурне. Природньо і правильно, чого ж.

2. Багатоликий гедонізм. Життя заради задоволення - не обов'язково "оболванивание" на примітивних інстинктах, гамма кайфу широка - наркотики, харчі, психологічний комфорт, екстрім, драйв. З реальності особливо гарно вгадані "салони хорошого настрою" - теперішні кушетки психологів. Людина з повною головою задоволення - не обов'язково Гомер Сімсон, це може бути екстремал або любитель психології.

3. Боротися з речами немає сенсу, проблема не в речах, а в голові. За сюжетом герой шукає слег - суперсильний прилад для наркотичного забуття, і виявляє, що це звичайна радіодеталь. І якщо забрати її, завтра вигадають щось нове для кайфу. Наприклад, пити настоянки від кашлю або курити бананові шкірки.

Ще цікаво: шлях інтелігенції. Тут автори граються зі сценарієм "від зворотнього". Інтелігенція у тексті ("інтелі") - озброєна спільнота технарів, яка на літаючих пепелацах стріляє і кидає бомби на голови обкайфованих обивателів. У цьому світі інтелігенція захиститися може (і навіть атакувати), натомість виконати своє вроджене завдання - запропонувати нові шляхи гуманного життя і мислення - уже не здатна. Цікавий експеримент)

Отже, автори намагаються зробити антиутопію менш лінійною, ширше охопити і вмотивувати світ і його домінанту. Водночас за межі технології вийти не вдається. Текст цікавий, читабельний, багато вгадано з сучасного - водночас він виразно шістдесятницький, з характерними картинками того часу.

Висновок: цікаво про природу і наслідки задоволення. Рекомендується.

Comments

[archervarius.livejournal.com]

ще ні ;)

відоме пєлєвінське "творцы нам нахуй не нужны, нужны криэйторы" перегукується з зацитованою вами фразою...

в ХВВ мене найбільше зачепила природність гедонізму, це не злий дядя одурманює народ, а просто він втомився і хоче відпочити... і з екстрімом гарно вгадали)

[nik-adams.livejournal.com]

А мені здається- навпаки. Втомилися не від війни, а від благополучного, розкішного, але пустого життя. Принаймні це Стругацькі мали на увазі. Вдень- чемні, усміхнені, милі люди. Вночі перетворюються на упирів, втрачають людську подобу. Інтелі розстрілюють їх не для того, щоб знищити чи захиститися, вони намагаються розбудити хоч якісь людські емоцій, хай навіть і ненависть до себе, якщо потрібно знову занурити їх у призабуті відчуття війни, щоб вони згадали, навіщо їм насправді життя, як тому гею в анекдоті про лікарню, лікар давав зрозуміти навіщо йому насправді дупа. Адже бажання екстриму- воно не від надлишку вражень, що характерне для стану війни, а від їх браку.

[archervarius.livejournal.com]

фон у тексті якраз повоєнна ситуація... і вертатися у війну явно ніхто не хоче. а відчуття від інтелів на площі мало відрізняються від метро рибарів... але ви також логічно міркуєте

[nik-adams.livejournal.com]

Востаннє я читав роман років десять тому. Та й взагалі у мене часто буває, коли призабуду, видавати своє уявлення за те, що мав на увазі автор:)

[toprunner.livejournal.com]

Теж читав давненько, але здається, що тамтешнє суспільство цілком собі оклигало після війни. Війна там тільки у спогадах і знайомствах головного героя (наскільки я пам"ятаю). Напередодні ДНЯПАПЄДИ у нас "відголосків війни" набагато більше ніж в книжці. Вони там саме із жиру бісились (ІМХО).